KoderLine
KoderLine
Обслуговування i продаж
програмного забезпечення

Новини

Події і заходи компанії

Все

Взаємна любов. Про братів наших менших (Доповнено)

Взаємна любов. Про братів наших менших (Доповнено)
20 Вересня 2019

Всі працівники компанії, які мають домашніх улюбленців, сміливо стверджують, що присутність у їхньому житті кошлатих і гладкошерстих чотириногих, різноколірних пернатих чи мовчазних плаваючих – це величезний релакс і задоволення. При одній тільки згадці про них, на обличчях з’являються усмішки, піднімається настрій. Колеги поділились фото і розповідями про своїх улюбленців. Адже не однією роботою живе людина!

Керівник відділу вхідних звернень Анна ВОЙЛОКОВА:

Мальтійська болонка, хлопчик на ім’я Честер Філд був подарований мною моїм домочадцям. За характером він пастух, любить, коли навколо нього усі збираються, особливо, по вечорах, на кухні. А якщо всі розійшлись по різних кімнатах, то бігає збирає. Любить все, і побільше. Особливо оселедця та іграшки :)

Телемаркетер Єлєна САЛО:

Моїй маленькій три місяці, називається Саманта, скорочено Семі. Вона дещо капризна, але дуже мила і хитра. Коли якось нашкодить, і я її трішки сварю, то вона прикриває очі лапками, починає підлизуватись до мене. Вміє давати поцілунки, а коли я приходжу додому, то її радощам немає меж! При цьому вона відразу тягне до мене свою улюблену іграшку – ведмедика і хоче, щоб з нею грались. При цьому цей ведмедик удвічі більший, ніж вона, тому картина виходить дуже смішна. У неї є улюблений одяг, у якому вона обожнює гуляти. А ще вона дуже любить дивитись в дзеркало. Така собі принцеска:)

Менеджер Андрій СЕРНЯК:

Коли вісім років назад мій брат, його дівчина і я захотіли собаку, то довго шукали, але ніяк не могли знайти гідний варіант. І ось коли ми готувались до весілля брата, то знайома нам підказала, що в людей є декілька щенят стафордширських тер’єрів. Поїхали подивитись на них і з’ясувалось, що у господарів не заведено брати гроші за тварин, вони віддають у добрі руки і потрібно лише залишити якусь подяку. Ми здивувались, але, звичайно ж, віддячили.

Батьки нашого майбутнього улюбленця були дуже великими і слухняними. Їх господар запускав поодинці до кімнати, щоб собаки не нервували і прийняли за своїх. Пройшовши такий «фейс-контроль», ми вже могли рухатись по кімнаті, брати щенят до рук. Обрали того, який сам підійшов до мене на руки. Назвали Тайсоном. Привезли додому, де в нас вже два роки жив Мурсік. Спочатку ми боялись, щоб кіт не нашкодив новому мешканцеві, тому намагались тримати їх подалі одне від одного. З часом вони потоваришували.

Одного разу дружина брата привезла кота до нас, і він поцарапав Тайсона (на щастя, обійшлось без наслідків). Наш кіт не пропустив таку образу і накинувся на гостя, заступившись за Тайсона.

Не дивлячись на те, що Тайсон із породи бійцівських собак, він прекрасно грає з племінниками. Наприклад, зимою зачіпаємо санки на спеціальному повідку, і він легко катає дітей. Також він любить стрибати на гілки дерев.

Спокійнішим став і кіт Мурсік після пригоди дворічної давності: було відкрито вікно, він виліз і ходив по підвіконнику, а коли я включив світло у темній кімнаті, він злякався і впав із сьомого поверху. На щастя, все обійшлось, кіт живий і цілий, але буянити точно став менше.

Менеджер по роботі з корпоративними клієнтами Ксенія МІТУЛИНСЬКА:

Вже 14 років у нас живе ожереловий папуга Крамера. Коли купували маленьку пташку на ринку, то нас запевнили, що це хлопчик. Добре, нехай буде Крістіан. Але через три роки, коли у папуг цієї породи у пір’ї з’являються ознаки, що дозволяють відрізнити дівчинку від хлопчика, ми зрозуміли, що в нас таки дівчинка і з тих часів у нас – Крістіна. Папуги цієї породи живуть близько 80 років, так що наша перебуває у підлітковому віці, набирається досвіду і мудрості, розвивається.

Вона дуже допитлива і говірка, грати – улюблене заняття, їй все цікаве, особливо нові невідані предмети. Любить сидіти на плечі, дається в руки. Дуже сумує, коли мене немає вдома, під час тривалих відряджень чи відпустки. Зате скільки щирої радості і любові проявляє при зустрічі!

Надає перевагу їжі, яку споживаємо ми. Любить м’ясо, може взяти курячу лапку, влаштуватись якомога зручніше і відкушувати почучуть. Легко порається із половинкою грецького горіха, методично виїдаючи найсмачніше. Якщо раптом всі пішли і забули залишити їй корм, то можна не сумніватись – пташка голодною не залишиться: Крістіна вміє відкривати шафки, діставати пакети і коробки у пошуках їстівного. Щоправда, прибирання кухні потім винятково за нами, оскільки совість Крістіну не мучить, а її поза у стані гримання на неї, виражає явну сором’язливість і щире здивування: «Хто ж це міг так нашкодити?!»

Людську мову Крістіна ще не вивчила і слова не копіює (у її то роки), тому її мову опанували ми. Наше спілкування потрібно тільки бачити і слухати, передати словами складно, але повірте – дуже захоплююче!

Крістіна любить червоні авто, її просто тягне до них, коли буваємо на прогулянці, але політати ми дозволяємо тільки у певних місцях, оскільки дальність і висота польоту невеликі, і ми потім шукаємо її у траві. А ще вона любить лазити по деревах.

У Крістіни красивий хвіст і разом з ним у довжину вона сягає 45 см, так що «папугами» можна багато чого вимірювати!

Програміст Нікіта:

Джессі – цвергшнауцер, їй п’ять з половиною років. З’явилась у нас спонтанно – взяли останню з роду в чотири місяці (вже доволі велика). Любить їсти, спати і будь-які м’ячеподібні предмети, але особливу пристрасть має до кульок для пінг-понгу і футбольним м’ячам.

Керівник відділу впровадження Інна МАРТИНОВА:

Зараз у нас живуть кіт Антон і чіхуахуа Юнона, вони дуже добре ладять між собою і, звичайно ж, є улюбленцями всіх мешканців дому.

Антошку донька-першокласниця підібрала на вулиці маленьким кошеням, ледь живого, але вже тоді були помітно, який він милий! Живе у нас десять років, разом із донькою закінчив школу, активно допомогав вчитись – тягнув блокноти зі стола, ручки-олівці, жив у ляльковому домі. Любить великі в маленькі м’які іграшки. Хоча і підібраний з вулиці, породи він благородної, що відчувається по поведінці і зовнішньо. Літом робимо йому красиву левову стрижку, рятуючи від жари.

А Юнону називаємо нашою міні-собачкою, до того ж вона мініатюрна, цілком поміщається в дамську сумочку. Любить гуляти, але більш за все любить, коли беруть на руки – це вища ступінь благодаті!  

Маркетолог Юлія ШЛЕПАНОВА:

У когось вдома живуть собачки, кошенята, рибки, а у нас – дощовий червяк!  Ми його підібрали на дорозі. Ні, не для риболовлі, а через співчуття і допитливості. Назвали Федьою. Він виявився ідеальним домашньою твариною: не пищить, шерсті немає, вигулювати не потрібно. Скромний, знову таки – ніколи не скаже, подобається йому їжа чи ні. А годуємо ми його землею. Точніше, він перероблю її, в результаті чого виходить біогумус – цінне добриво для кімнатного розведення квітів і вирощування екологічно чистих продуктів. Власне, тому багато прихильників органічного землеробства і розводять вдома дощових червяків – цей процес називається вермікультивування. В харчуванні вони невибагливі, можуть насититись кухонними відходами (картопляними шкурками та ін.); використаною заваркою (чайною і кавовою); хлібними скоринками; розмоченими і порізаними газетами чи картоном та ін.

Важливий момент при догляді – земля в черв’яків не повинна пересихати, тому протягом доби ми намагаємось уважно слідкувати з цим, оскільки декілька разів наш Федя був на критичній точці.

Що стосується холодної пори року, то в природі черв’яки закопуються глибоко в землю, згортаються клубком, як змії, закривають всі входи із нірки і так зимують. Їх активність повністю припиняється, вони впадають в глибокий сон. А весною-літом, коли земля повністю стане, черв’яки прокидаються (не всі, комусь зиму і не вдається пережити). І продовжують зрихлювати землю протягом всього теплого періоду року.

П.С. Ми довго думали: залишати Федю зимувати у нас чи ні? Вирішили, що не будемо порушувати природну рівновагу і на днях віднесли нашого улюбленця до природного середовища. Надіємось, він зумів добре закопатись і зиму переживе в глибокому сні. 

Маркетолог Роман П’ЯНКОВСЬКИЙ:

У мене є собака породи йоркширський тер'єр, називається Патрік. Перша його особливість – нестандартний розмір. Для типових представників є дві класифікації – міні і максі тер'єри. Наш же – гіпермаксі.

Проте, його значні розміри (порівняно із іншими «йорками») не дають права рахувати, що він злий-велетень. Навпаки, собак з таким добрим серцем ще потрібно пошукати. Буває, вийдемо на прогулянку, зустрінемо якусь вівчарку, вона як загавкає на нього! І що Ву думаєте? Патрік злякався? Зовсім ні! Лізе цілуватись і облизувати вівчарку зі всіх сторін.

Ще дуже кумедно він зустрічає нас з роботи. Так щиро тішиться, коли хтось із батьків переступить поріг. Крики, стрибки, і тони «ніжності», які злітають із вологого язика. Це дуже мотивує прийти додому чимскоріше, а інакше твої проблеми – «випише» тобі по перше число, мовляв, «Ти де був? Я тут цілий день буду сам сидіти?»

І третьою особливістю є колір шерсті. Натуральний срібний колір від шиї до хвоста і золота голова. Що найцікавіше, коли його купували – він був повністю чорний. Після першої стрижки повністю перетворився. Дехто, бачачи його на вулиці, запитує, чим ми його малюємо, щоб він такий срібний вийшов, на що ми відповідаємо – тричі ополіскуємо водою зі сріблом і посипаємо голову золотом.



?>